Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2014 року Справа № 904/2928/14

Вищий господарський суд України у складі: суддя Львов Б.Ю. (доповідач) - головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Палій В.В.,

розглянувши касаційну скаргу Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Дніпропетровськ,

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2014

та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.08.2014

зі справи № 904/2928/14

за позовом товариства з додатковою відповідальністю "Дніпрокомунтранс" (далі - Товариство), м. Дніпропетровськ,

до Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відділення)

про визнання рішення недійсним,

за участю представників сторін:

позивача - Кухарова О.О.,

відповідача - Новицького М.З.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Відділення від 14.03.2014 № 12/01-14/04-14 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - Рішення АМК).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2014 (суддя Рудовська І.А.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.08.2014 (колегія суддів у складі: Орєшкіна Е.В. - головуючий суддя, судді Прудніков В.В., Широбокова Л.П.), позов задоволено.

Прийняті судові рішення з посиланням на приписи статті 59 Закону України від 11.01.2001 № 2210 "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон № 2210) мотивовано невідповідністю Рішення АМК приписам чинного законодавства.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Відділення просить судові рішення зі справи скасувати внаслідок їх прийняття з порушенням норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представника позивача та відповідача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що Рішенням АМК:

- визнано, що Товариство за даними 2012 року займало монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг із збирання та перевезення побутових відходів від населення (мешканців багатоквартирних будинків) у територіальних межах за період: в 2012 році в Бабушкінському, Індустріальному, Кіровському районах міста Дніпропетровська; з липня по грудень 2012 року в Жовтневому районі міста Дніпропетровська; з вересня по грудень 2012 року в Ленінському районі міста Дніпропетровська, оскільки не зазнавало значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання через наявність бар'єрів доступу на ринок (пункт 1);

- дії Товариства щодо укладання договорів на надання населенню послуг з вивезення, захоронення чи утилізації твердих побутових та негабаритних відходів, умови яких не відповідають вимогам нормативно-правових актів, визнано порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50, частиною першою статті 13 Закону № 2210, у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг із збирання та перевезення побутових відходів від населення (мешканців багатоквартирних будинків), що могли призвести до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку (пункт 2);

- за вчинення зазначеного порушення на Товариство накладено штраф у розмірі 50 000 грн. (пункт 3);

- Товариство зобов'язано привести договори на надання населенню послуг з вивезення, захоронення чи утилізації твердих побутових та негабаритних відходів у відповідність до вимог нормативно-правових актів в двомісячний термін з дня отримання рішення (пункт 4).

За приписами статті 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" основним завданням названого Комітету є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Для реалізації завдань, покладених на Антимонопольний комітет України, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі утворюються територіальні відділення Антимонопольного комітету України, повноваження яких визначаються названим Комітетом у межах його компетенції. Повноваження територіальних відділень Антимонопольного комітету України визначаються цим Законом, іншими актами законодавства (частини перша і друга статті 12 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").

Відповідно до статей 121 та 14 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" адміністративна колегія територіального відділення Антимонопольного комітету України приймає рішення від імені територіального відділення Антимонопольного комітету України; адміністративна колегія територіального відділення Антимонопольного комітету України має, зокрема, повноваження надавати обов'язкові для розгляду рекомендації органам влади, органам місцевого самоврядування, органам адміністративно-господарського управління та контролю, суб'єктам господарювання, об'єднанням щодо припинення дій або бездіяльності, які містять ознаки порушень законодавства про захист економічної конкуренції, та усунення причин виникнення цих порушень і умов, що їм сприяють;

За приписами пунктів 29, 32 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 № 5 (у редакції розпорядження Антимонопольного комітету України від 29.06.1998 № 169-р), зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 06.05.1994 за № 90/299: при доведенні вчинення порушення залежно від обставин у справі може бути прийнято одне чи декілька рішень згідно зі статтею 48 Закону № 2210; у рішенні наводяться мотиви рішення, зазначаються встановлені органом Комітету обставини справи з посиланням на відповідні докази, а також положення законодавства, якими орган Комітету керувався, приймаючи рішення.

Згідно з пунктом 21 частини першої статті 13 Закону України 24.06.2004 № 1875-IV "Про житлово-комунальні послуги" (далі - Закон № 1875) залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо).

Відповідно до частини першої статті 19 Закону № 1875 відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Згідно з частиною першою статті 29 Закону № 1875 договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою.

Частиною першою статті 351 Закону України "Про відходи" встановлено, що власники або наймачі, користувачі, у тому числі орендарі житлових будинків, земельних ділянок укладають договори з юридичною особою, яка в установленому порядку визначена виконавцем послуг на вивезення побутових відходів, здійснюють оплату таких послуг та забезпечують роздільне збирання побутових відходів.

Відповідно до пункту 3 Правил надання послуг з вивезення побутових відходів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2008 № 1070, власники або балансоутримувачі житлових будинків, земельних ділянок укладають договори з особою, яка визначена виконавцем послуг з вивезення побутових відходів, та забезпечують роздільне збирання побутових відходів.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону № 2210 підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Попередні судові інстанції, повно і всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким дали необхідну оцінку, з дотриманням приписів зазначених ними норм матеріального і процесуального права та з наведенням у оскаржуваних судових рішеннях необхідного мотивування, дослідивши доводи Відділення, покладені в обґрунтування його висновків щодо займання монопольного (домінуючого) становища на ринку послуг із збирання та перевезення побутових відходів від населення (мешканців багатоквартирних будинків) в територіальних межах деяких районів у місті Дніпропетровську, встановивши штучне створення Відділенням категорії споживачів - "мешканців багатоквартирних будинків", яка фактично включає власників багатоквартирних будинків, власників квартир у багатоквартирних будинках, що об'єдналися в житлово-будівельний кооператив, об'єднань співвласників багатоквартирних будинків (які визначають виконавця послуг з вивезення твердих побутових і великогабаритних відходів за своїм бажанням і на свій розсуд) та мешканців багатоквартирних будинків жилого фонду територіальної громади міста Дніпропетровська, де виконавець послуг з вивезення твердих побутових і великогабаритних відходів визначається на конкурсних засадах, а також з'ясувавши укладення договорів Товариством з власниками та відповідальними квартиронаймачами окремих квартир багатоквартирних будинків житлового фонду територіальної громади, які відповідали всім істотним вимогам, за власною ініціативою, дійшли обґрунтованих висновків щодо неправильного застосування відповідачем норм матеріального права, а тому за наявності передбачених статтею 59 Закону № 2210 підстав для визнання Рішення АМК недійсним правомірно задовольнили даний позов.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків оскаржуваних судових рішень, а тому не можуть бути підставами для її задоволення.

Таким чином, рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів зі справи відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2014 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.08.2014 зі справи № 904/2928/14 залишити без змін, а касаційну скаргу Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України - без задоволення.

Суддя Б.Львов

Суддя І.Бенедисюк

Суддя В.Палій